Нещодавно Кабінет Міністрів України прийняв рішення про фіксацію ціни електроенергії для індивідуальних побутових споживачів. Рішення абсолютно популістичне і ось чому. 

З 1 жовтня ручне стримування ціни на електроенергію для населення відбудеться на фоні фактичного зростання для юридичних осіб. 

Тепер бізнесу, бюджетним організаціям та установам, а також компаніям, що надають житлово-комунальні послуги, треба буде розплачуватись за товари та послуги по збільшеному тарифу. 

Це призведе до подорожчання всього, що продається і купується, де у собівартості є електрична енергія. 

Тому виникає питання: чи буде стримана фактична вартість електроенергії, яку побутовий споживач має сплатити? 

У квитанції — так. Але фактично, через зростання цін на всі товари та послуги, у формуванні вартості яких є енергетична складова — збільшиться.

Таким чином ми повертаємось до реальної картини. Для пересічних громадян тариф на електроенергію держава реально утримає в межах 1,44 грн/кВт-год за обсягу споживання 250 кВт-год/місяць. Але товари та послуги, серед яких є водопостачання та водовідведення — подорожчають. 

Повертаючись до водоканалів та їх залежності від тарифу на електроенергію важливо ще раз наголосити на тому, що постійне зростання вартості електроенергії, доводять галузь до занепаду.

Тарифи на водопостачання не збільшуються так швидко, як дорожчають окремі складові цього ж тарифу. 

На тлі зростаючих вимог суспільства до якості води, багаторічне методичне недофінансування водопровідно-каналізаційного господарства неминуче призведе до того, що в більшості наших міст вода може стати формально технічною. А каналізаційні стоки будуть забруднювати водойми.

Витрати на електроенергію є однією з найбільших складових тарифу водоканалів і в середньому складають 30%. Отже її подорожчання суттєво впливає на фінансовий стан підприємства. 

Водоканали вимушені працювати в умовах жорсткого недофінансування. Через це вони не мають можливості виконувати необхідні заходи з модернізації та оновлення обладнання.

Крім того, невідповідність тарифів на електроенергію тарифам на водопостачання і водовідведення призведе до того, що водоканали не зможуть вчасно розрахуватися з постачальником електроенергії та опиняються під загрозою відключення від послуги. 

Така ситуація вже була у 2019 році, коли стрімке зростання вартості електроенергії на 20%, при незмінних тарифах, спричинили водоканалам шалених збитків.

Наразі ціни на електроенергію знову зростають, а отже водоканалам необхідно враховувати ці зміні при формуванні нового тарифу на 2022 рік. 

І пам’ятаємо – за все сплачує споживач: або прямо (через оплату за тарифом), або опосередковано — через податки до бюджету, з якого мають бути оплачені необхідні витрати водоканалів! Інакше не буває!

Але, насправді, проблема фінансування (точніше недофінансування) житлово-комунальної галузі з урахуванням платоспроможності споживачів більш складна.

Саме низька платоспроможність побутових споживачів є основною проблемою галузі. Цей показник не дає можливості затвердити тарифи на належному рівні та надати можливість підприємствам модернізувати інфраструктуру, впроваджувати нові технології. 

Якщо родина не має можливості сплачувати вчасно і в повному обсязі за комунальні послуги, то такій сім’ї держава має допомогти. Але не за рахунок підприємств житлово-комунального сектора. 

Механізм отримання субсидій знову потребує удосконалення. З часу затвердження Постанови КМУ № 848 (1995 рік), зміни вносилися щорічно(!). 

І кожен раз “З метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива”. 

Сьогодні треба терміново вносити зміни і збільшувати коло отримувачів такої допомоги, спростити механізм отримання субсидії протягом року, а не тільки в опалювальний період.

Стримування тарифів це псевдоекономічні заходи впливу на ринок житлово-комунальних послуг, що межують з популізмом, який знаходить собі чудове підґрунтя саме в країнах зі складним соціально-економічним станом. 

Це є основною причиною виникнення складних питань фінансування тієї чи іншої галузі. Озирніться, чи інша ситуація в освіті або медицині!? Ні, все те ж саме! 

Тому, щоб відійти від популізму, країна потребує низки трансформаційних процесів, які не тільки налагодять ринкову економічну систему, а й зроблять її ефективною для суспільства. 

Функція держави при цьому — сприяти таким процесам, підтримувати всі сфери народного господарства, забезпечувати задоволення потреб населення. 

Крім того, для розвитку конкурентоспроможної соціально-орієнтованої економіки країні треба ефективний і незалежний від політичних коливань механізм державного регулювання, який забезпечить виконання соціально-економічних функцій держави і відповідно добробут населення. 

Тоді почнуть з’являтися робочі місця, зросте заробітна плата, бізнес вийде з “тіні”, і солідарна пенсійна система запрацює так, як треба. Тоді зникне потреба в славнозвісному механізмі субсидій населенню.

А зараз, допоки економіка країни у стагнації, будемо дивитися політичні реаліті-шоу по всіх ТБ-каналах і слухати популістичні заяви щодо стримування тарифів або, ще крутіше, їх зниження! 

За інформацією “Економічна правда”